це я до чого.
з одного боку - повернення в Україну, переїзд до Києва, блекаути, постійний пошук світла та інтернету, тотальна відсутність комфорту.
з іншого - моя голова все ще зі мною. і нав'язливі думки. проблеми з самооцінкою. тривожність.
і я розумію, що таких, як я, сотні.
мільйони.
ми всією країною зараз такі. імітуємо життя, а не живемо. виснажені й вижаті. робимо все, щоб клепки не повилітали і голова ще трохи трималася при тямі.
відчуваю себе надто слабкою, щоб усе це витримати.
надто жалюгідною.